Тобі, Господи, єдиному благому, незлопам’ятному, ісповідую гріхи мої. До Тебе припадаю, недостойний, співаючи: Согрішив я, Господи, согрішив, і недостойний я споглянути на висоту небесну через множество неправд моїх.
Але, Господи, даруй мені сльози умилення, єдиний благий і милостивий, щоб ними я умолив Тебе і очистився перед кінцем від усякого гріха. Страшне бо і грізне місце маю пройти, коли розлучуся з тілом, і стріне мене множество мрячних і нелюдських демонів, і ніхто не поспішить на поміч і не збавить.
Тому припадаю до Твоєї благости – не передай мене кривдникам, щоб не похвалилися мною вороги мої, благий Господи, і щоб не сказали: Прийшов Ти до рук наших і нам Ти переданий. Ні, Господи, не забудь щедрот твоїх, і не воздай мені за беззаконнями моїми, і не відверни лиця твого від мене. Але радше Ти, Господи, накажи мене милістю і щедротами, а ворог мій нехай не радіє мною, але погаси погрози його на мене і знищ усе його діяння, і покажи мені до Тебе путь бездоганну, благий Господи. Бо хоч я і згрішив, не прибіг я до іншого лікаря і не простягнув руки моєї до чужого бога.
Тож не відкинь моління мого, але вислухай мене Твоєю благістю, і утверди моє серце страхом твоїм, і нехай буде благодать твоя на мені, Господи, як вогонь, що палить у мені нечисті помисли.
Ти бо єси, Господи, світло більше всякого світла; радість більша всякої радости; успокоєння більше всякого успокоєння, життя істинне і спасення, що триває на віки віків.
Амінь
Немає коментарів:
Дописати коментар