Владико Чоловіколюбче, невже ця постіль гробом мені буде, чи ще окаянну душу мою просвітиш днем? Це ж бо гріб мене жде, це ж бо смерть мені буде. Суду Твого, Господи, боюся і мук вічних, а зло творити не перестаю. Тебе, Господа, Бога мого, завжди гніваю, і Пречисту Матір Твою, і всі Небесні Сили, і святого Ангела охоронителя мого. Знаю ж бо, Господи, що недостойний я Твого чоловіколюбства, але заслуговую на всякий осуд І муки. Але ж, Господи, хочу я, чи не хочу, спаси мене. Це ж бо праведника спасеш, нічого дивного; і це ж бо чистого помилуєш, нічого дивного достойні ж бо Твоєї милості. Але на мені грішному сотвори милість Твою, на мені яви Твоє чоловіколюбство, щоб не перевертала моя злоба Твоєї несказанної благості і милосердя: а як буде воля Твоя, потурбуйся за мене.
Амінь
Немає коментарів:
Дописати коментар