Молитва до розп'ятого Спаса Ісуса Христа на чудотворній Зарваницькій іконі

(укладена Митрополитом Атаназієм Шептицьким у 1742 р.)


О Пресолодкий Ісусе, Спасителю мій!
Ти зійшов з неба на землю, із Вітцівських нідр в утробу Пречистої Діви; прийняв чоловічество й зніс всі труди й терпіння, щоб мене прийняти знову до неба, з котрого разом з праотцями через неповздержаність я був вигнаний. Ти свого життя не пожалів, щоби мене через гріх померлого оживотворити. Ти був до хреста прибитий і дозволив на ньому бути вгору піднесений, щоби я побачив, яким Ти є добрим, милосердним й милостивим. Ти приклонив свою Божественну голову, щоби мене поцілувати; простягнув свої всемогутні руки, щоб мене до свого Серця, пломеніючого любов'ю, притягнути.
І що ж я на це? О темното, о злобо моя! Я не доглянув лише Твоєї любови до мене, не прийшов, не прив'язався до Тебе. Я полюбив радше дочасну красу цього світу, аніж Тебе, невимовне, безконечне Добро. Отже, сьогодні, коли споглядаю на Тебе, пізнаю й себе. Тебе як благого, милосердного й себе - окаянного. А не побачивши, находить на мене страх, припадаю до божественних Твоїх стіп і так, як Давид, каючись кличу: «Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє».
О всемилостивий Ісусе! Ти зволив тим, що приходять до Тебе, на цій святій іконі, темним, прозріти - просвіти й мене світлом Твоєї ласки, щоби я міг пізнати всі мої гріхи.
Ти отворив німим уста - дай і мені, онімілому соромом і злобою, щоби я сокрушенним серцем виповів всі мої гріхи. Ти очистив прокажених на тілі - очисти ж і мою душу, споганену болотом гріха.
О Ісусе, бездно любові! Вислухай благання свого слуги, котрого ні сріблом, ні золотом, лише своєю неоціненною найсвятішою Кров'ю викупив єси. Вислухай мене, кличу із зітханням, і не відверни від мене свого лиця, щоби знову ворог моєї душі з наругою не сказав мені: «Оце укріпися на ньому». Дай мені тут, на землі, Тебе в серці, в умі й в устах завжди мати; а потім жити з Тобою в небесному царстві в безконечні віки.
Амінь