Головна мета наших молінь за померлих стосується душ у чистилищі, бо душі, що в небі, вже не потребують наших молитов, а тим, що в пеклі, наші молитви нічого не допоможуть. Існування чистилища - це правда святої віри. Що таке чистилище і хто йде до нього після смерті? Святе Письмо каже: «До неба нічого нечистого не ввійде» (Одкр. 21:27). Отож, чистилище - це місце, де душі померлих відбувають дочасну покуту за свої недосконалості, повсякденні гріхи та тяжкі гріхи, відпущенні у сповіді, але ще не спокутовані.
Загальна наука святих Отців Церкви проголошує те, що в чистилищі є муки вогню. Св. Августин каже: «Чистильний вогонь е багато більше болючий, а ніж усе, що людина на землі може перетерпіти». Муки у чистилищі тільки тим відрізняються від мук у пеклі, що вони не є вічні. Час їхньої тривалості залежить від Божої волі. Він може бути короткий, але може тривати навіть цілі століття. Тому Церква у своїх моліннях завжди згадує всіх від віків спочилих. В М'ясопусну суботу, на вечірній стихирі за померлих, співаємо: «Упокой, Господи, всіх, що побожно спочили: в пустинях чи в містах; на морі чи на землі або на іншому місці: князів, архієреїв, священиків, ченців і мирян у всякому зрості й роді, та сподоби їх небесного Твого царства».
На нас тяжить великий обов'язок помагати тим бідним душам. Того вимагає від нас:
1. Любов до Бога і ближнього. Душі, що в чистилищі є Божими приятелями, і мають запевнене небо. Тож, помагаючи їм ми даємо докази любові до Бога, бо помагаємо дістатися до неба тим, що їх Він любить, і таким чином збільшуємо Божу славу.
2. Вони безпомічні. Душі в чистилищі залишені тільки на Боже милосердя і наші молитви. Вони терплять і не мають більше можливості збирати собі заслуги, бо час для на них закінчився на землі. Всяка безпомічність природно викликає в нас почуття милосердя. Христос доручає нам у кожнім найбіднішім бачити себе самого. Милосердя для ближніх - це милосердя для Христа. «Що-небудь ви зробили одному з моїх братів найменших - ви мені зробили» (Мт. 25:40).
3. Любов наших найдорожчих. Може в чистилищі знаходяться наші найдорожчі: батько, мати, чоловік, жінка, брати, сестри, добродії і приятелі, тож любов вимагає, щоб ми про них пам'ятали. Може вони роками чекають на нашу допомогу, а вона не приходить. Наша любов до них не сміє закінчитися з їхньою смертю.
4. Їхнє заступництво в Бога могутнє. Вони не можуть собі помогти, але можуть молитися за нас. І Господь Бог радо вислухує їхніх молитов, бо їх любить. Св. Іван Віяней каже: «Якщо б люди знали, яку силу над Божим Серцем мають ті добрі бідні душі і які то ласки можна б за їх посередництвом отримати, то ніколи про них не забували б. Треба багато за них молитися, щоб і вони за нас багато молилися».
Вони знають, хто за них молиться. Скільки душ ми своїми молитвами визволимо з чистилища, стільки матимемо заступників перед Богом, опікунів за життя та помічників у всякій потребі.
Як допомагати душам у чистилищі?
Маємо різні способи, щоб їм допомагати. При своїх появах вони самі кажуть, що їм найбільше помагає.
1. Свята Літургія. Душі з чистилища, як комусь з'являються, то на першому місці ставлять святу Літургію. Нічого дивного, бо це найцінніша жертва Божого Сина. Кожна Служба Божа має таку надзвичайну вартість, що вона одна могла б усі душі звільнити з чистилища, якщо б Господь Бог того бажав і дозволив. Ми можемо заслуги кожної Служби Божої, що в ній беремо участь, жертвувати за душі в чистилищі. Було б дуже похвально, часто правити Святу Літургію за померлих у родині або за душі в чистилищі.
2. Молитва. Кожну молитву можна жертвувати за душі в чистилищі, а передусім відпустові молитви, що їх доручає свята Церква. Св. Іван Золотоустий говорить: «Ти кажеш: «Я оплакую моїх дорогих померлих». Але було б краще, якщо б ти помагав їм молитвами, милостинею і Святою Літургією, а не тільки сльозами».
3. Святе Причастя. За кожний раз, коли ми приймаємо Святе Причастя на Літургії, то можемо жертвувати його за душі в чистилищі.
4. Справи милосердя. Всякий добрий акт чи діло, що його робимо для наших ближніх, можемо жертвувати за душі в чистилищі, маючи при цьому добрий намір.
5. Справи покути. Сюди належить наш піст чи то добровільний, чи установлений Церквою, наші поклони, коліноприклонні молитви, кожне інше покутне діло.
З вищесказаного ясно виходить, що це наш обов'язок помагати душам у чистилищі. Того бажає собі Христос, того вимагає свята Церква, любов ближнього і наша користь.
Одного разу Ісус Христос, у своєму об'явленні св. Ґертруді, сказав: «Якщо хтось вирятує одну душу з чистилища, то він показує мені таку любов, наче б зняв з моеї голови тернову корону або мене самого зняв з хреста». Якщо будемо милосердні для душ у чистилищі, то колись і для нас Христос буде милосердний, бо Він сам каже: «Блаженні мило сердні, бо вони милосердя доступлять» (Мт. 5:7), та «якою мірою ви міряєте, такою й відмірять вам» (Лк 6:38).
Промінь Любові № 8, Серпень 2005, Стаття № 6
Амінь
ВідповістиВидалити