Кожний християнин повинен відповідними словами збуджувати в собі віру, надію, любов і жаль; тоді вони стануть для нього неоціненним скарбом у годині смерти. Зокрема треба вміти збуджувати з любови до Бога досконалий жаль за гріхи, так як це нижче подано, бо лише тим можна доступити прощення гріхів, коли не можна висповідатися.
Віра
Боже мій! Я твердо вірю і визнаю все те, що Ти як відвічна правда об’явив, і чого нас свята твоя церква вірити навчає, бо Ти ані сам помилитися не можеш, ані нас не можеш впровадити у зло. У тій вірі бажаю жити і вмерти.
Надія
Боже мій! Я твердо надіюся, що задля заслуг твого єдинородного Сина Ісуса Христа, нашого Спасителя, Ти обдаруєш мене потрібними ласками, щоб я тут, на цьому світі, виконував твою волю та цим заслужив собі на вічне життя в небі, бо Ти нам прирік це дати і вірний єси в додержанні обітниць. Боже, не допусти до того, щоб я втратив (втратила) небо.
Любов
Боже мій! З цілого серця мого люблю Тебе понад усе, бо Ти є безконечне добро, гідне найвищої любови, Ти моє вічне щастя; а з любови до Тебе – люблю всіх ближніх моїх, як самого себе. Боже, даруй мені ласку любити Тебе щораз то більше.
Жаль
Боже мій! З цілого серця жалую за всі мої гріхи, бриджуся ними і твердо постановляю більше не грішити, бо ними, Боже, я зневажив (зневажила) твою безконечну велич і батьківську любов і завдав (завдала) смерть Твоєму Синові Ісусові Боже, прости мені мої гріхи та будь милостивий до мене.
Немає коментарів:
Дописати коментар